<< назад

Українців люблять у Грузії.

 

У Києві, в Будинку кіно, у 1993 році відбулося на­городження українських бійців, які брали участь у збройному конфлікті між Грузією та Абхазією. Андрію Тимі вру­чили орден Республіки Гру­зія ім. Вахтанга Гаргасала за військові заслуги. Це най­вища нагорода цієї країни, яку затверджував колишній президент Грузії Едуард Шеварнадзе.

У чотириденному бою за містечко Шрома Андрій від мінометного вибуху отримав два поранення і майже місяць пролежав у Тбіліському госпіталі. Відразу з лікарняного ліжка був відправлений на Украї­ну, у львівську лікарню. На літак його проводжали по­льові командири грузинсь­кої армії. Догляну­ти за Андрієм у літаку, ос­кільки милиці туди заборо­няли вносити, командири по­просили Георгія Гонгадзе, який сидів поруч із україн­цем. Гонгадзе був на той час журналі­стом, який часто провіду­вав свого батька у Грузії. Ще літак не піднявся в небо, ще не встиг Андрій попрощатися зі своїми побратимами, як Георгій настирливо намагав­ся познайомитися зі своїм сусідом.

Вже у Києві Гонгадзе допоміг Андрію зійти з літака, розвантажи­ти подарунки. Вони "злови­ли" таксі. Як доїхали до Хрещатика, де знаходилися знайомі Ан­дрія, весь багаж перенесли в офіс. Саме там Андрій із журналістом попрощався. Ніхто з них не думав, що ця зустріч не остання... Бо через два-три місяці вони зустрілися ... у Львові.

З київської лікарні Анд­рія направили на подальше лікування у місто Львів. Перша зустріч відбулась у трамваї. Георгій зайшов на одній із зупинок зі своєю майбутньою дружиною Мирославою, яку проводжав додому.

Через місяць біля опер­ного театру в місті Львів проходив мітинг. Саме там відбулася їхня друга зустріч. Не встигши привіта­тись із Андрієм, Георгій відразу показав свою руку, поранену в бойових діях. На запитання Тими, що спону­кало його взяти участь у війні, Гонгадзе відповів: "Ти ж українець і воював, а це моє рідне! Я не міг спокій­но спати! Мене це мучило, я завжди згадував тебе..."

Як розповів Андрій Тима, Георгій жалкував, що дуже мало часу провів на війні у зв`язку із пораненням і мало користі приніс батьківській землі!

Пізніше бачилися частіше: зустрічалися у кафе "Висо­кий замок", де обмінювали­ся інформацією. Гонгадзе цікавився політикою. Їхні інтереси співпада­ли саме в цьому напрямку: Георгій працював у газеті "Пост", а Тима — в "Голосі нації".

 

Сьогодні у доробку Андрія Тими близько 50 картин та ікон. Багато з них знаходяться у церквах та приватних колекціях відомих в Україні людей.

Ікону Покрови Божої Матері Унcовської Андрій написав у 2004 році. Вона була освяче­на 20 березня 2005 року в Стрітенській каплиці на Львівській площі міста Києва, де  сьогодні і знаходить­ся. На іконі зображено сім ук­раїнських стрільців, які заги­нули у 1993 році в Абхазії на грузинській землі. Вони відда­ли своє життя за незалежність Грузії. Це були бойові побра­тими Андрія.

 

19.10.2005                                                                                                               О.Човган