<< назад

Путін: Шлях Росії це  - євразійський імперіалізм

 

частина перша

 

6 березень 2010 року на зустрічі із першим заступником

Голови начальника прикордонної служби РФ

Вячеславом Дорохіним Кадиров назвав Путіна Президентом Росії.

Причому надалі свою помилку Кадиров свідомо не виправив…

 

Міграційні потоки пострадянського простору спрямовані до Росії. За даними Федеральної міграційної служби в 2009 році 3,6 млн. українців працювали в Росії. Всього ж на територію РФ за офіційними даними в`їхало 14 млн. 422 тис. іноземних громадян, 85% з яких працездатного віку. Працею заробітчан створюється 8% ВВП Росії.

Російські бізнес-групи ОПГ, які є більш потужними у фінансовому плані, ніж їх конкуренти в СНД. З приходом до влади Путіна російські ОПГ різко активізували експансію капіталу в сусідні країни. Мета їх проста - ефективно інтегрувати в свої транснаціональні компанії найбільш привабливі активи. В рамках ЕЕП відновити та розвинути замкнуті технологічні цикли радянської промисловості.

Експансія російського капіталу на територію України це не стихія. У цьому русі відчувається жорстка організуюча рука Кремля. Росія не Україна з її відвертої залежністю центральної влади від місцевої олігархії, егоїстичною за характером і компрадорської по суті.

У році 2003 найбагатшим людям Росії в Кремлі нагадали про те, що всі вони злочинці. І розтлумачили, що держава, а не їх неабиякий комерційний розум, дала їм можливість позиціонувати свої персони багатими особистостями, рівних рідні царя Креза. І як держава віддала їм у власність за безцінь народне надбання, так вона має право забрати його назад, коли в панів капіталістів голова запаморочиться від великих справ і вони надумають відокремитися від інтересів держави або, ще гірше, почнуть палахкотить планами диктувати умови центральної влади.

А для остраху олігархів і більш дрібних буржуа, що почали було вирувати свавіллям, публічно піддали екзекуції  представника Ротшильдів у Росії. Є всі підстави вважати, що пан Ходорковський і його подільники ще дуже не скоро побачать над собою небо не в клітинку. Операція по розгрому ЮКОСА була проведена настільки жорстко, що у решти власників великої власності вона пробудила почуття відповідальності перед податковими органами.

Путін продемонстрував усьому світу «грошових мішків» свою незламну волю. Багато експертів вважали, що після посадки на нари команди Ходорковського голова Путіна, якщо не полетить в кущі, то його методом помаранчевої революції ліквідують біля Кремля. Адже Ходорковський був у Росії повноважним «фінансовим офіцером» Ротшильдів. Автори Sunday Times вважають, що саме лорд Джекоб Ротшильд зробив компанію «ЮКОС» імперією Ходорковського, ввівши його в вищий фінансовий світ. Однак відставний майор КГБ, що став капітаном корабля «Росія» вистояв.

ВВП не втомлюється повторювати, що великий бізнес повинен мати більшу соціальну відповідальність перед суспільством. Але скільки не нагадуй, бізнесменів, вони при першій можливості дивляться в ліс. Тому-то в 2004 році була створена на вигляд непримітна структура «Союз соціальної справедливості Росії» ( «СССР». Відчуваєте?). Її обов`язки, зі слів пана Шварцмана, директора цей організації, «нахиляти, нагинати, мучити , виводити на соціальну активність» бізнесменів. СССР, по суті, є опричниною організацією. Методи її роботи дещо відрізняються від методів Російської Православної Церкви, бо в піклувальникам у неї всі силові міністерства: Міноборони, МНС та МВС.

Звичайно, це не означає, що представники Спілки «демократізаторамі» потребують соціальної справедливості від олігархів. Ні, їх дії носять цивілізований характер. До тих об`єктів-суб`єктів, що потрапили в поле зору «справедливців», виїжджають люди в краватках і з кейсами в руках та культурно пропонують взаємовигідне партнерство - створення спільних підприємств у яких половина прибутку відходила б «СССР». Результатом ділових відвідувань, зі слів Олега Шварцмана стало, наприклад, виникнення «Руської нафтової, групи», як альянсів із «Роснефтью», ТНК і Лукойл: «спочатку в трейдингу, потім ми стали купувати малі та середні нафтовидобувні підприємства».

У планах розвитку цієї госпрозрахункової організації, які пишуть у Кремлі, проведення в життя «оксамитової реприватизації» активів, що перебувають у «неправильних податкових режимах». Наприклад, якщо прибуток за допомогою схем податкових оптимізацій виводиться з регіону (а дотаційних регіонів у Росії вистачає з надлишком) і осідає за кордоном або за межами регіону, то держава вважає це невірним і направляє в офіс до «оптимізаторів» опричних людей із «СРСР» . А ті немов пилосос збирають активи «на баланс структури, яка потім стане держкорпорацією».

У минулому році таким чином відбулося поглинання корпорацією «Соціальні інвестиції» (структура «СССР») підприємства в Оренбурзькій області, провідного виробника хрому в Росії. Таким чином, ось уже шостий рік йде не афішована консолідація стратегічних активів в руках держави.

Напевно, Путін не збирається влаштовувати масове розкуркулення. У цьому немає поки потреби. Але великому капіталу дають зрозуміти, що момент істини може настати негайно, якщо він перестане грати за правилами Кремля. У Кремлі пильно стежать за рухами тіла «товстосумів». Не соромлячись, при потребі, обходиться з ними на публіці демонстративно зневажливо. В усіх на памяті як Путін публічно «опустив» найбагатшу людину Росії Олега Дерипаску змусивши його перед телекамерами підписати папір, що той зобов`язується із сьогодні на завтра виплатити всю заборгованість із зарплати своїм працівникам і відновити роботу своєї власності в містечку Поклав.

Досвід усіх успішних модернізацій 20 століття вказує на те, що неодмінною умовою модернізаційних ривків є наявність в країні не ліберальних свобод, а жорсткої вертикалі влади, автократичних режимів, аж до диктаторських.

Китай, Південна Корея, Малайзія, Сінгапур, здійснювали ривки у відсутності ліберальних свобод. Японське диво аж ніяк не спиралося за демократичні цінності (Японія досі, по суті, є країною з однопартійної системою влади).

Спочатку модернізація, потім демократичні послаблення. Якщо навпаки, то вийде Україна. У кращому випадку Румунія або Польща. А там за великим рахунком хвалитись нічим. «Коли з Румунії за два роки після приєднання до Євросоюзу виїхало від 20 до 30% працездатного населення, а в Польщі безробіття за 20% - це мазохізм, а не модернізація».

08.03.2010

Далі буде ...