<< назад

Де початки початків?

 

Віталій Довгич

Доцент Рівненського інституту слов`янознавства

 

Вітчизняні телеканали наввипередки розкручують пам`ятки прадавньої історії. Чужої. Манять пірамідами, могилами, мавзолеями «експортних» туристів. – А на околиці Мелітополя гине не менш унікальний Державний історико-культурний заповідник Кам`яна Могила". Забутий туроператорами, пресою, владою. Понад 3 роки його директор Борис Михайлов марно добивається надання цій пам`ятці пам`яток статусу Національної, а отже, - прямого фінансування з держбюджет...

Все піддавати сумніву!

"Історія починається в Шумері".

Так називається бестселер С. Крамера. Відомий американський археолог та історик переконав людей, вихованих, як і він сам, на Біблії, - пер­шими були шумери. Вони першими навчилися формувати цеглу й будувати міста. Першими опанували письмо, першими заснували державні, правові, освітні установи.

Зрештою, шумери відчували себе піонерами життя на Землі. Вони першими стали вести літочислення від початку початків - од створення світу. Від "золотого віку" людства.

Семюел Крамер дійшов таких висновків на ґрунті багатолітнього студіювання глиняних табличок, тим уцілілим до наших днів копіям. А втрачені першоджерела відносяться до IV тисячоліття перед Христом.

Нічого подібного в інших епіцентрах людської цивілізації немає. А найвищий рівень цієї самої цивілізації визначається дуже просто: писемна вона чи ні? Клиноподібна це система, ієроглі­фічна, абеткова — в даному разі не так важливо. Показовий сам факт застосування письма.

100 з невеликим гаком років тому, коли в українсько-єврейському містечку Жашкові Семюел Крамер саме з`явився на світ Божий, людство ще тільки перетравлювало зливу ін­формації, яка хлинула зі щойно відкритих бі­бліотек глиняних табличок Шумеру. Поступово наука змінила грекоцентристський підхід до всесвітньої історії шумероцентристським.

Автор останнього підручника для російських вузів "Історія Сходу" Леонід Васильєв, по суті, повторює американського колегу: "Історія починається на Сході... Ця нині добре відома теза, яку в принципі ніхто не піддає сумніву, пе­реконливо підкріплюється даними сучасної археології, матеріалами палеографії та іншими першоджерелами".

А древні мудреці ж закликали: все піддавати сумніву!

Спробуємо?

Світова гора

Щоб засумніватися, варто згадати пам`ятку, яку вперто замовчує та сама всевідаюча наука Заходу і Сходу, — Кам`я­ну Могилу.

Взагалі, її важко не помічати. Вона також відкрита століття тому. Вона також досліджуєть­ся постійно і також далеко не останніми в археологічному "табелі о рангах" ученими — М. Веселовським, П. Бадером, В. Даниленком, Д. Тєлєгіним... Вона також є узаконеною па­м`яткою культури: це Державний історико-археологічний музей-заповідник.

Кам`яна Могила, що височить у приазовському степу, поблизу Мелітополя, феноменальна сама собою з чисто геологічної точки зору. Зако­номірно, що від найдавніших часів вона була об`єктом поклоніння вірників різних конфесій. З одного боку, Кам`яна Могила виконувала функ­цію "світової гори" — як Олімп у Древній Греції. Це своєрідна модель Всесвіту, що віддзер­калювала сутність космічного ладу. Тут — вхід у нижній світ, у потойбіччя. З другого боку, Ка­м`яна Могила — це поселення й оригінальний храм. На пагорбі знайдені залишки святилищ – вівтарів та склепів. Роль храму, що поєднував і об`єднував три світи — небесний, земний і під­земний, — вона виконувала протягом цілих тисячоліть.

Як наголошує директор заповідника Борис Михайлов, топографія святилищ на Кам`яній Могилі дивовижно узгоджується з давньогрець­кими храмами Афродіти і Деметри. їх оспівав ще Гомер:

Я для тебе на пагорбі, поглядам всеньким відкритому,

Вічний жертовник воздвигну і буду на ньому постійно

Пожертви тобі відправ­ляти.

Який же вік цього фено­менального храму?

Кам`яна Могила давніша й за Стоунгендж, і за піраміди Єгип­ту, й за зіккурати Близького Сходу. Набагато! Тому й була Меккою тодішніх жерців з усіх усюд: протягом тисячоліть вони залишали в святилищі крас­номовні знаки своєї життєдіяльності.

Символ цивілізації

Взагалі, археологи тут знайшли й датували сліди людської активності, починаючи з бозна-яких часів. В контексті культури Стародавньої (!) України найбільший інтерес викликає проблема віку писемних пам`яток. Адже, підкреслю, саме писемність є ознакою, символом, свідченням найвищого злету цивілізації.

Протягом першої половини XX століття, паралельно до студіювання Крамером глиняних табличок Шумеру, вітчизняні археологи до­сліджували піктографію Кам`яної Могили. Широко відомими стали зображення людської стопи, бика, коня, собаки. Пильна увага приді­лялася піктограмам, подібним до знаків елмаської писемності.

Та на узбіччі пошуків письма опинилися найбільш сенсаційні карби — звукові, буквенні.

Нарешті, зайнявшись цією проблемою впритул, Б. Михайлов зробив спробу система­тизувати їх. У наукових статтях та монографії "Петрогліфи Кам`яної Могили", яка мізерним накладом вийшла 1994 року в Запоріжжі, він, крім щеограм, описав... літери. Та які! Побіжного погляду на опубліковані українським ученим рисунки досить, щоб переконатися в неймовір­ному.

Як звучали ці букви — окреме питання. Але факт навіч: і т. зв. «латинські», й т. зв. "кириличні" букви існували на теренах України за кілька тисяч років до перших латинян. І тим більше — до Кирила з Методієм.

— Тоді ж, 1994 року, — розповідає Борис Дмитрович, — до мене приїхав російський шумеролог Ана­толій Кифішин. Звичайно, його увагу прикували, передусім, письмена. Окремі він прочитав одразу, а інші дешифрував уже вдома, в Москві.

За сенсаційним висновком А. Кифішина, най­перші написи залишили протошумери культур кереш-турдаш. Вони 4250 року до Христа заволоділи храмом.

Щоправда, й тут варто зберігати критичний підхід: директор заповідника притримується трохи іншої точки зору. Він віддає належне московській лінгвістичній школі за прочитання відкритих ним написів. Але, тим не менше, вважає:

— Найстаріші письмена я датував би значно пізнішою добою. По-моєму, це III тисячоліття до нової ери. Я дискутував із Кифішиним на цю тему, але згоди так і не було досягнуто. Мені здається, що ми встановили б істину, якби аналіз дешифрованих ним написів зробили західні екс­перти.

Пишімо біографію самі!

Логічно. Але... Покійний С. Крамер, нагадаю, Кам`яну Могилу не брав до уваги взагалі. Ма­буть, не знав українських джерел.

Американський професор Омелян Пріцак із Гарварда українські джерела знає. Але вперто ігнорує дані археоло­гії. Цілковито. Наголошу, що це один із його ключових ме­тодологічних принципів, дек­ларованих публічно.

Справді, археологи дуже часто штучно "прив`язують" пам`ятки матеріальної куль­тури до певних духовних чи етногенетичних процесів. Але ж у даному випадку мова йде про таку археологію, що плавно пе­реходить у лінгвістику. Чи то пак — у лін-гвоархеологію. Або в археолінгвістику.

Відомий Пріцаків учень Орест Субтельний із того ж таки Гарварда видав останній випуск своєї книги «Україна. Історія» без розділу «Найдавніші часи». Тепер уже в нього, як раніше в московських метрів, українська історія починається лише з т. зв. Київської Русі. Між іншим, насправді була ж то просто Русь, і князі володимирські, новгородські, рязанські їхали в землю Київську саме, як у Русь...

Словом, американська й, загалом, західна наука впритул не бачить явно зримого. Навіть коли дивиться на Кам`яну Могилу, на її пік­тограми, клинописи та азбучні карби очима людей, у жилах яких тече українська кров.

А ми тим часом, мало-помалу, поволеньки, самі усвідомлюємо-таки: історія починається не в Шумері. Історія починається в нашій країні.

І я вірю: коли мій онук учитиметься в школі, для його покоління це вже буде аксіомою, а Кам`яна Могила сприйматиметься рівновеликою пі­рамідам Єгипту. Аби тільки вона благополучно подолала рубіж чергового для себе тисячоліття: сьогодні коштів катма — то як же зберегти невідпорні докази предковічності нашого ро­доводу на нашій і своїй землі?

Фанатичний Борис Михайлов бачить єдиний вихід лише в наданні заповідникові статусу На­ціонального. Проте вже четвертий рік необхідні документи десь валяються в шафах урядовців — тоді як Кам`яна Могила мала б уже бути добре відомою країні й світові, значитися в реєстрах туроператорів, заробляти собі та Україні імідж, гранти, валюту...

Мелітополь — Київ.

 

Храм найдавніших письмен // ІЄ; ТС. 7509 (2001)№1

 

http://unaunso.org

http://una-unso.info

http://vinnica.una-unso.info

http://kharkov.una-unso.info