<< назад

Протоколи – маніфест неоконів

 

Саймон ДЖОУНС -

канадський журналіст

 

Мушу визнати, врешті-решт я почав вбачати в обурливій зухвалій поведінці неоконів армагеддонські підходи, зустрічаючи дедалі більше поси­лань на них (зазвичай досить сумнівних). Нещо­давно завантажив з Інтернету Протоколи старців Сіону. При цьому я відчував за собою провину, ніби це була «Моя боротьба» або порнографія. Можу побитися об заклад, що ви не наважувалися або не перевтомлювали себе читанням Прото­колів.

Тож що таке цей популярний політичний трактат XX століття, читання якого каралося смертю у сталінській Росії, який звеличувався такими, як Генрі Форд та Уїнстон Черчілль, та гучно засуджу­вався впродовж останніх 60 років відтоді, як його коротко назвали антисемітською підробкою (справа розглядалась у шведському суді у 1935 році, відхи­лена Апеляційним судом у 1937 році)?

Попрошу без сарказму. Фактично трактат – це серія зрозумілих, гарно обґрунтованих лекцій, в яких окреслено план домінування капіталізму в світі, з гострим соціальним та політичним ана­лізом, численними софізмами Макіавелі та Марк­са, з їх розумінням капіталізму та історичних про­цесів. Коротше кажучи, Протоколи зображають план завоювання світу шляхом заснування світо­вого уряду через згоду. Як буває з будь-яким бли­скучим політичним аналізом, його засуджували, заперечували, спотворювали та забороняли. Його використовували у своїх цілях ті, хто жадає світо­вої влади.

Що одразу ж вразило мене – це те, що після шліфування, скорочення та вдосконалення Прото­коли можуть стати посібником для неоконів. За до­помогою чудес, на які здатна сучасна комп`ютерна техніка, ви можете завантажити безкоштовну копію з Інтернету, почистити її від антисемітизму, змінив­ши «друзі євреї» на «неокони», і зрозумієте, що відбувається в сучасному світі.

Таємниче походження? Не зовсім

Походження Протоколів все ще невідоме. До їх написання автора однозначно надихнули передусім сіоністський рух, що виник у XIX столітті, а також Французька революція з її наслідками і популяр­ний того часу Масонський орден. Відомо, що Прото­коли було написано у Франції та привезено до Росії приблизно у 1884 році. У друкованому вигляді вони вперше з`явились у Санкт-Петербурзі в 1903 році, а на Захід потрапили лише після Російської рево­люції. Протоколи одразу стали сенсацією. З самого початку їх неправильно тлумачили як пророкуван­ня більшовицької революції, яка є основною лан­кою у таємній змові євреїв керувати світом. Таки­ми їх обожнювали Черчілль та Форд, обидва пере­конані антикомуністи та антисеміти.

Насправді в Протоколах міститься пророкування антикапіталістичної революції на шляху до своєї кінцевої мети, але нема жодного натяку на щось соціалістичне. Вони жорстко базуються на плані капіталістичного домінування через контроль євре­ями міжнародних фінансів та, як виявилось на мо­мент створення сіоністського руху, на меті негайно­го заснування в Палестині єврейської держави за підтримки економічних інтересів могутніх у цілому світі ашкеназів.

Складається враження, що Протоколи або більшу їх частину написав надзвичайно жорстокий та начи­таний сіоніст XIX століття, якого надихнули Рот­шильд та інші великі єврейські фінансисти того ча­су. Переконаний, що саме так і було. Насправді, ко­ли читаєш Протоколи, складається враження, що їх було написано тінню Юнга, наприклад, засновником сіонізму – Теодором Герцелем або будь-ким із видатних діячів Ізраїлю від Бен-Гуріона до Аріеля Шарона. Антигойська безсердечність Протоколів вказує на те, що вони були написані не для масового споживання. Після Гітлера вони потрапили на забо­ронену поличку в УСІХ бібліотеках поруч з «Моєю боротьбою» та голими сідницями. Проте важко повірити, що це розіграш або чиста провокація, оскільки читача дуже вражає їх детальність та ро­зуміння логіки капіталізму кінця XIX століття.

Чи читав їх Гітлер? Можу побитись об заклад, що нацисти читали цей трактат дуже уважно. Звичайно, вони почерпнули звідти багато порад, починаючи від використання преси до способу маніпулювання політиками та масами з метою зміцнення своєї політичної хватки. Зрозуміло також, чому знищен­ня євреїв стало трагічною одержимістю Гітлера. Йо­го «Новий світовий порядок» (НСП) мав виключи­ти якусь групу, навіть віддалено пов`язану з такою схемою світової домінації. Як сьогодні попереджа­ють неокони: хто не з нами, той проти нас.

Усі дороги ведуть до Рима

Проблема Протоколів полягає в тому, що з дня свого опублікування вони по-різному інтерпрету­ються, для того щоб задовольнити упередження су­часності. У дореволюційній Росії Протоколи були паливом для вже широко розповсюдженого російського антисемітизму. У повоєнній Європі та Америці (після Першої світової війни) Протоколи стали Біблією американських ізоляціоністів та ра­систів, які вбачали в бідній ООН застрашливий Світовий уряд, підтримуваний Радянським Сою­зом. Сьогодні вони прочитуються мусульманами як доказ таємної змови американського імперіалізму, спрямованої на їх знищення.

Інша складність полягає в тому, що ще з часів розвалу Римської імперії було багато варіацій на тему НСП. Французька революція та завоювання Наполеона, масонські ложі, імперські Німеччина та Англія – усі вони мали власне уявлення про НСП. Російська революція була найрадикальнішою спробою встановити НСП і навіть відрізня­лася більшою кількістю євреїв-учасників. Але не­зважаючи на той факт, що вперше Протоколи було опубліковано у Росії та суворо заборонено у ра­дянський період, радянський експеримент був ду­же далеким від остаточного Світового уряду Про­токолів, оскільки за своєю суттю був антикапіталістичним.

Копчений оселедець в Протоколах є, звичайно, єврейським, це, очевидно, посилання на расу. Євреї, про яких ідеться у Протоколах, – це європейські ашкеназі, які традиційно були лихварями і багатст­во яких у XIX столітті помітно зросло, вони ж були і основною частиною європейської культури. Від них пішли сіоністи, котрі трансформували релігію, в якій одного дня Бог повинен привести їх до землі обітованої, в активний план захоплення Палестини, покладаючись на свою зростаючу міжнародну еко­номічну та фінансову могутність. Таким чином, саме ця група, а не якась там аморфна єврейська раса, на­дихнула створення Протоколів. Подумайте про ав­торів як про неоконів сучасності. Так, до XIX століття лихварство було нормою, а швидке розпов­сюдження капіталізму означає, що західний світ помітно став єврейським. Він, як писав про це Маркс, прийняв єврейську ідею успіху.

І ще одна проблема. Протоколи публічно назива­ють підробкою. Ось так? Хіба може бути анонімною підробка? Хто і що фальсифікував? Не дивно, що швейцарський Апеляційний суд відхилив цю спра­ву. З таким же успіхом ми можемо назвати підроб­кою і Біблію. Адже кому відомо, хто написав псал­ми? Вони наполягають на своїх чеснотах, так само як і Протоколи, з яких вилучено кілька прово­каційних фраз, які міг вставити будь-хто.

Так, ви можете заперечити: «Протоколи поясню­ють, що свідомі махінації євреїв знаходяться поза всіма історичними процесами. Я не вірю, що сіоністи є такими могутніми чи далекоглядними». У відповідь: «Немає потреби обмірковувати наші дії заздалегідь. Логіка світового капіталізму захоп­лює нас незалежно від того, хочемо ми цього чи ні. Деякі гравці є більш свідомими (та жорстокими), ніж інші. Вони стають херцелями, вульфовітцами, шаронами. Решта з нас потрапляє в потік, піддається йому або бореться з ним: буші та шварцнеггери або гої. Появу Протоколів (чи їх оригіналу, якщо це дійсно підробка) надихнула нова еко­номічна система. Вони були створені прототипом неоконів XIX століття. Протоколи ще не вичерпали себе, як не вичерпав себе капіталізм. Ми ігноруємо їх на свій страх і ризик.

Повстаньте, в`язні голоду

Порівняйте сіоністський рух з усіма іншими спро­бами НСП, які здійснювались, починаючи з XIX століття. Він набагато слабший, розколотий націоналізмом і сотнями ідеологічних трісок, та мо­тивований соціальною справедливістю, яка є наба­гато меншим конкурентом, ніж гроші, багатство та влада заради влади. Протоколи дають досить чітке пояснення всьому цьому: «Наш тріумф легше пояс­нити тим фактом, що у стосунках з потрібними нам людьми ми завжди грали на надчуттєвих струнах людського розуму, на касовому рахунку, на жадобі, на ненаситності матеріальних потреб людини; і будь-якої з цих людських слабкостей, взятої окремо, буде досить для того, щоб паралізувати ініціативу, оскільки вона передає волю людини в розпоряджен­ня того, хто купив їх активність».

Ми не боїмося небезпечного ефекту демократії: «Абстрактність свободи дала нам можливість пере­конати натовп усіх країн, що їхні уряди – це слуги народу, який є володарем країни, і що цього слугу можна змінити, як зношену рукавичку. Саме ця можливість змінювати представників народу поста­вила їх у наше розпорядження та дала нам повноваження призначати на посаду».

Соціалізм ніколи не мав шансів проти корозійно­го макіавеліанства, навіть якщо в Протоколах уже був план: «Проб`є година, коли не заради набуття добра, навіть не заради накопичення багатства, а лише через ненависть до привілейованих, нижчі класи гоїв підуть за нами в боротьбі проти наших супер­ників по владі – інтелектуалів гоїв». Це єдине посилання на використання повстання мас, взяте для то­го, щоб провести асоціацію між Протоколами та Російською революцією. Досить убога вибірка, але вона показує, що така стратегія спрямована на «інте­лектуалів гоїв», тобто на соціалістичну опозицію світовому капіталізму.

І навпаки, Російська революція, здавалося, дійсно підірвала фундамент плану домінування капіталізму у світі. Цікаво, що в перші 30 років свого існування в Радянському Союзі спостерігав­ся сіоністський розкол. Чому? Без сумніву, част­ково через те, що багато рядових сіоністів були соціалістами за своїми переконаннями і щиро ба­жали успіху Радянському Союзу, оскільки за на­городу сподівалися отримати соціалістичний Ізраїль (у своєму утопічному романі Герцель опи­сує соціалістичний Ізраїль). Але фанатики-сіоністи Протоколів такий вичікувальний спосіб дій пояснювали тим, що створення власної держа­ви було їх основним пріоритетом та вимагало підтримки як комуністичного, так і капіталістичного таборів.

Що стосується більш м`яких версій соціалізму, які час від часу з`являлися на Заході, їх розвиток завжди був під контролем, а соціальні демократичні реформи були дуже легко відкинуті назад після роз­валу Радянського Союзу через тактику, передбачену в Протоколах. Тому план Протоколів не слід плута­ти з численними варіаціями соціалістичного/комуністичного РСП.

Якщо ви не можете перемогти їх приєднайтесь до них

Протоколи також прославляють «успіх, який ми влаштували для дарвінізму, марксизму, ніцшеанст­ва». Для чого було сприяти таким радикалам? Відповідь: через «дезінтегруючий вплив, який ці ди­рективи мали на гоїв». Наскільки визначальними для успіху Маркса були ці сіоністи – досить супе­речливе питання.

Але зараз мені вже зрозуміло, що сіоністи про­никли та намагалися наскрізне контролювати всі фантазії стосовно НСП, для того щоб просувати свою власну справу. Не дивно, що з самого початку вони знаходяться у центрі сучасних неоконських бунтів. Що стосується Європейського Союзу як Нового світового порядку, то Шарон навіть запропонував, що Ізраїлю слід приєднатися до ЄС, оскільки «ми маємо спільні ідеали». Незважаючи на ненависть Ізраїлю до ООН, він також знаходить­ся в самому серці ТІЄЇ осадженої, неповороткої ор­ганізації (про всяк випадок з палицею в руках). Не­щодавно було виявлено, що сіоністи залучені навіть до крайніх правих антисемітських рухів у Європі, а також до створення „Хамазу”. Зрештою, антисемітизм – це найкращий захист сіоністів. «Єврейська група процвітала на утиску та анта­гонізмі, з якими вона будь-коли зустрічалась у світі» (Альберт Ейнштейн. Collier`s Magazine. 26 лис­топада, 1938).

Насправді антисемітизм вийшов з-під контролю Гітлера, і навіть схоже на те, що впродовж певного часу він був небезпечним для ашкеназів у Європі. У свою чергу, фашизм був знищений капіталістично-комуністичним альянсом на чолі з сіоністами, як це геніально було передбачено в Протоколах: «Можли­во певний час ми будемо успішно лагодити з коаліцією гоїв усього світу, але від цієї небезпеки ми захищені конфліктом, що існує між ними, коріння цього конфлікту таке глибоке, що вирвати його не­можливо. Розділяй та володарюй!»

Голокост дав фанатичним сіоністам державу, про яку вони так довго мріяли. Це дало їм змогу позбу­тися будь-яких соціалістичних претензій та вирос­тити капіталістично-сіоністський альянс, необхід­ний для досягнення їхньої мети – домінування у світі. Мабуть, визначальною стала перемога неоконів над Рейганом у 1980-х роках. Сіоністи зміцни­ли свою хватку на американській зовнішній політиці при президентові-демократі Дж. Картері та були готові зробити цей альянс офіційним за прези­дентства республіканця Р. Рейгана. Саме в цей мо­мент можна було відмовитись від самого терміна «сіоніст» та навіть «єврей». Як я доводжу усюди: «Ми всі євреї» [http://www.dissidentvoice/org/Articles4/ Jones_Palestine/htm]. Після перевороту Буша в 2000 році ми всі (принаймні на сьогоднішній день) стали неоконами (або гоями). Оскільки опозиція слабшає, під прикриттям Голокосту неоконсько-сіоністський альянс почав діяти зухваліше, щоб зміцнити свою хватку на світові та знищити останній значний опір – ісламський світ.

Основний козир

У Протоколах було передбачено не лише Голокост і спосіб боротьби з ним, але й антисемітизм, який призвів до Голокосту та став ультимативним захис­том справи сіоністів. Щось на зразок заготовленої безпрограшної ситуації для сіоністів.

Усього за одну ніч він перетворив важливих анти­семітів на юдофілів, коли перед початком Другої світової війни Черчілль захоплено читав Протоко­ли, а після війни став палким прихильником ство­рення держави Ізраїль і перемістив свій анти­семітизм на арабів. Сталін, також переконаний ан­тисеміт, дав основний голос в ООН для затверджен­ня заснування держави Ізраїль та надіслав основні війська через Чехословаччину до осадженої держа­ви, нерозважливо вважаючи, що зможе повністю маніпулювати. Ха-ха! У результаті це стало чекою для консолідації сьогоднішнього неоконсько-сіоністського альянсу, а також чудовим прикриттям для будь-яких злочинних діянь сіоністів: «Після Голокосту ми можемо робити будь-що для свого захи­сту!»

Додаткове покращення – це вражаючий музей Голокосту, який зі смаком поєднується з пам`ятниками Лінкольну та Вашингтону в самому серці Вашинг­тона, округ Колумбія (не існує музею Голокосту проти аборигенів або темношкірих).

Поки Стара Європа обговорювала цей смертонос­ний НСП, уряди, не дивлячись на це, залишаються зобов`язаними йому та не можуть нічого вдіяти, крім того, щоб відрізати собі більший шмат пирога. Ні, єдиним значним опором для неоконсько-сіоністського НСП все ще залишаються гої світу, що не піддалися ідеологічній обробці – рух за мир та ісламський світ, у кращому разі – випадкові знайомі.

Однак у водах НСП спостерігаються неспокійні хвилювання. Буш/Шарон обрали шлях війни, тоді як гілка Сороса, що охоплює всю Європу, прагне до більш мирного переходу. Жорстокі політичні курси попереднього «раболіпного адміністратора» у Вашингтоні, цілком імовірно, ставлять під загрозу еко­номічний фундамент НСП. У Протоколах передба­чено цей хаос, хоча вони говорять про контроль над ним: «Ми незабаром розпочнемо створювати вели­чезні монополії, резервуари для колосальних ба­гатств, від яких навіть надбання гоїв будуть залежа­ти настільки, що всі вони разом з кредитом Сполу­чених Штатів підуть на дно в день політичної ката­строфи.

Таке руйнування фінансової системи сучасного світу є далеко не фантазією. І якщо воно відбудеть­ся, то знищить США та неоконів. Саме тут Протоко­ли починають давати роз`яснення. Вони припуска­ють, що корпоративна фінансова кабала, що контро­лює світ, буде успадковувати збанкрутілі уряди ра­зом з їхнім Світовим урядом, що насправді відбу­вається під прикриттям програм реструктуризації МВФ і нещодавно відбулося через вторгнення. Але збанкрутілі та захоплені країни, такі як Аргентина, більшість країн Африки, Афганістан, Ірак на закус­ку, виявляються більш проблематичними, ніж те, що може переварити кабала.

Дуже схоже на те, що через свої азартні ігри неокони спіткнуться, не досягнувши фінішної прямої, та підуть на дно разом із ненависними їм гоями. Пе­рехід на золотий динар в мусульманському світі та нафтові євро для решти світу поставить під серйоз­ну загрозу НСП, як і величезна екологічна катастро­фа (як природна, так і антропогенна).

М`які неокони (Сорос) дуже добре розуміють це і поспішають мінімізувати супутні втрати, їх стра­тегія більш близька духу Протоколів – жодних відкритих війн, виважене накопичення влади через освіту та контроль преси, жодних небезпечних роз­колів у капіталістично-сюністському альянсі, досяг­нення перемоги через фінансовий та торговельний шантаж. Ознайомтесь з Протоколами самі. Тут йдеться про все це.

А чи вони, взуті у високі ковбойські чоботи, змо­жуть уникнути короткочасних труднощів у тріум­фальному марші до неоконсько-сіоністського раю? Чи Говард Дін, переконаний Соросом, поверне на правильну доріжку безконтрольний паровий каток? Чи, може, Протоколи вже вичерпали себе? Чи на­томість наш сьогоднішній апокаліптичний сценарій має тріщину, яка дасть нам надію вийти з цього жах­ливого сюжету?

Раціональний расизм?

Я не знаю про старців, символічного змія та ре­альне винищення гоїв, чи буде відроджено лінію царя Давида для правління світом, значимість масонів і чи була Французька революція «цілком ро­ботою наших рук». Як не дивно, для роботи з такою злою славою тут дуже мало сарказму, який можна легко викреслити з тексту, щоб не відвертати увагу від гострого аналізу. Можливо, його додали анти­семіти як провокацію. Хто знає. Візьмімо масонів, їх популярність, Єльські Череп та Кістки й інші такі групи демонструють уперту схильність май­бутніх лідерів гоїв добровільно (свідомо чи несвідомо) долучатися до світового заколоту, хоча й ідіотського.

Не така це вже й велика проблема. Недоліком поза логікою Протоколів є основна ідея єврейсь­кої раси. Існує єдина раса – людська. Лише по­гляньте на ізраїльське суспільство, якщо ви ду­маєте, що іудаїзм має расову основу. Але ось! Учені відкрили гени, що відповідають за колір шкіри, визначають ризикових осіб та схильність людей до різних захворювань. Можливо, існує ген для цих майбутніх старців Сіону. Можливо, «Нью-Йорк тайме» незабаром надрукує наступне: сіоністи-неокони запрошують до своїх лав тих, хто поділяє з ними прагнення до капіталістичного домінування у світі. А також ті, хто має ген DN145, будь ласка, зареєструйтесь тут. Ми всі рівні перед багатством. Школи з бізнес-адміністрування збожеволіють.

Масонські ложі, братства Черепа та Кісток, єврейська раса самі по собі є просто фоном у цьо­му марші світового капіталізму, збираючись у гру­пи фанатиків-однодумців, для того щоб зробити останній ривок до тотального контролю. І одного разу принижений єврей сидітиме на золотому троні світу в оточенні своїх фаворитів-неоконів. Ось так Протоколи бачать кінець історії. Страж­дай, Фукаяма!

Передрук ж-л „Персонал” №1/2004

 

http://unaunso.org

http://una-unso.info

http://vinnica.una-unso.info

http://kharkov.una-unso.info