<< назад

Крути-2008

           

На початку минулого століття група політичних дегенератів, розваливши армію, відправивши на імперіалістичний фронт Врємєннага Правітєльства найкращі українські полки, у годину „Х” виставила проти знавіснілої петроградської матросні не свої тупі голови й тугі сраки, а дітей та підлітків. Ті врємєнниє політичні повії назвали свій вчинок захистом української революції, а смерть хлопчаків під Крутами, після того, як німецький солдат повернув їм владу, героїчною смертю за Неньку. Лишається лише пожалкувати, що всіх цих центральнорадівських соціалістів не було серед тих п’яти тисяч киян, що їх розстріляли на вулицях Києва російські однодумці тодішніх українських „владоможців”. Розстрілювали всіх, хто розмовляв українською мовою, носив вишиванки й вуса, або проявляв хоч яку симпатію до українців. У Маріїнському парку червоні садисти розстріляли 200 учнів гімназій і училищ лише за те, що вони значились у списках української юнацької військово-спортивної організації. Вони не значаться серед героїв Крут. Втім, як і мільйони дітей, що загинули голодною смертю у 1933-му...

Нові винниченки проголосили ті трагічні та ганебні для України й будь-якої української влади події подвигом. Героями проголошено не козаків Виговського під Конотопом, не повстанців республіки Холодного Яру („справжніх патріотів” кидає в холодний піт від самої його назви), ні УНСОвців під Шромою, а зарізаних під Крутами гімназистів. Плекаймо українські комплекси та жахи.

Сьогодні нові муравйови  й винниченки сидять поруч у своїй Верховній раді та Кабміні, живуть і жеруть разом на своїх віллах. Без винниченок нема муравйових. Вони – однояйцеві ублюдочні близнюки. Там, де винниченки, – там муравйови. Там Крути.

„Справжні націоналісти” – ті самі ліберали, тільки україномовні. Дозвольте їм балякать по-їхньому, і вони згодні пхатися куди завгодно. До СОТ. До ЄС. Навіть у НАТО. У якості гарматного м‘яса. І все це замість того, щоб розбудовувати власну потугу. Бо ж усім відомо: Захід нікого й ніколи не захищав від удару зі Сходу.

Всі разом вони прагнуть утворити політичну націю з українофобів. Права українофобів всебічно захищені. А на „націоналістів несправжніх” навішують ярлики провокаторів, фашистів, ксенофобів. Що змінилося? Та нічого не змінилося. Окупація. Тільки під іншими зірками. Страх перед словами. Дегенерати, які розвалили армію. Толерантність ідіотів. Соплі й сльози тих, хто віддавав ядерну зброю, Чорноморський флот, заборонив українську національність. „Любов” замість Ненависті. Центральна рада замість Гетьманату. Жулинські-поповичі замість Донцова. Крути це щоденна реальність. Хай живе Другий Універсал!

 

29.01.2008                                                                                                             К, ОК