 | ||||||
| ||||||
 | ||||||
 | ||||||
 Українська баннерна мережа | ||||||
|
<< назад
Категорія цивільна Печерський районний суд м. Києва Позивач: Дутка Михайло Данилович Адреса:47370, с.Чернихівці, Збаразького р-ну, Тернопільської обл. Відповідач: Верховна Рада України, Адреса: 01000, м. Київ, вул. Грушевського, 5
Позовна заява З приводу захисту своїх виборчих прав. Суть справи полягає у наступному: правом розподілу депутатських мандатів користується лише ті виборчі (блоки) партії, що набрали під час виборів, по єдиному багатомандатному виборчому округу певну кількість відсотків голосів виборців. Однак, на мою думку, дане положення про будь-який відсоткови бар’єр грубо суперечить Конституції України. Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 жовтня 1997 року по справі за констутиційним зверненням громадянина Устименка Костянтина Григоровича (цитую по тексту)… “… винятки з конституційних норм встановлюються самою Конституцією, а не іншими нормативними актами…”. Рішення є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Згідно статті з Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Згідно статті 8 Конституції України, в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу . Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Згідно ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно ст..22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст.38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади… Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби. Нормами Конституції України не передбачено жодних обмежень у здійсненні виборчого права громадян, що об’єдналися у політичні партії та громадські організації і через дані політичні партії та громадські організації беруть участь у виборах. Також не можна виправдати введення так званого “відсоткового бар’єру” інтересами національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення, або захисту прав і політичних свобод інших людей, оскільки будь-який відсотковий бар’ єр з точністю до навпаки, підриває національну безпеку, та громадський порядок, не сприяє захисту прав та свобод людей. Фактично позбавляючи всіх інших учасників виборчого процесу будь-яких шансів здійснити своє право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та користуватися рівним правом доступу до державної служби ст.38 Конституції України . Згідно ст.5 Конституції України право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами і посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу. Підсумовуючи вищенаведене, приходимо до переконання, що введення так званого відсоткового бар’єру, згідно якого правом розподілу депутатських мандатів до Верховної ради України отримують лише ті виборчі блоки партії, котрі отримали на виборах встановлену і більше кількість голосів виборців, фактично позбавляє громадян, що віддали свої голоси за ту чи іншу партію блок на виборах, мати свого представника у Веховній раді хай хоч одного чи декількох, оскільки дані голоси виборців, що віддали свої голоси за суб’єкта виборчого процесу, котрий не подолав встановлений законом відсотковий бар’єр від числа голосів виборців, розподіляється між тими учасниками виборчих перегонів, що подолали даний відсотковий бар’єр. Словом, ні про яке волевиявлення громадян в даному випадку не може йти мови, оскільки від виборців в примусовому порядку відбираються голоси і віддаються тим учасникам виборів, за які громадяни не голосували, часто цілком протилежних ідеологічно. Тобто проходить політичний грабунок громадян України. Як вбачається з рішення Конституційного суду України від 26.02.1998р. під час розгляду питання щодо конституційності положення ч.5 с.42 Закону України “Про вибори народних депутатів України” Конституційний суд України дійшов висновку, що позбавлення списків кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, що отримали менше 4% голосів виборців, право на участь у розподілі депутатських мандатів, є питанням політичної доцільності, і воно має вирішуватися Верховною радою України. Цим рішенням від 26.02.1998р. Конституційний суд України зразу ж і суперечить своєму рішенню від 30.10.1997р. по справі Устименка К.С., а також суперечить ст.3, 8, 21, 22 Конституції України. Тобто, на практиці до цього часу питання політичної доцільності виглядало так: при змішаній системі виборів у мажоритарному окрузі окремі кандидати набирали максимум до 30 000 голосів виборців і ставали депутатами Верховної ради України, а в єдиному багатомандатному окрузі за пропорційною системою виборів окремі учасники виборів набравши 100 -300 тисяч голосів виборців, позбавлялися цим так званим відсотковим обмеженням бар’єром представництва у вищому законодавчому органі. Тобто, Верховна рада України своїм недосконалим виборчим законом, знехтувала правами і свободами значної частини громадян України, позбавляючи нас гарантій, що надають ст. 3, 5, 8, 21, 22, 38 Конституції України. Дивує відповідь екс-міністра юстиції України С. Головатого див. лист №204 від 18.11.2003р., який говорить мовою емоцій, а не мовою знавця законів. Пане Головатий, мене мало цікавить, ким за вашою термінологією “засіяна” Верховна рада України “озимими”, “червоними”, “зеленими”, “оранжевими”, чи “головатими”, але мене дуже турбують інтереси моїх співвітчизників, майбутнє моїх дітей. Чи будуть вони мати можливість вільно обирати і бути обраними, чи зможуть отримувати на своє звернення до представника Вищого законодавчого органу фахову і вичерпну відповідь, чи емоційні, мозкозаплутуючі або просто банальні відписки. Категорично не погоджуюся з посиланнями окремих депутатів Верховної ради України, що так звані відсоткові прохідні бар’єри встановлені в деяких країнах світу. Попри те в деяких країнах світу ігноруючи, або взагалі скасовуючи свою конституцію, керують військові хунти і диктаторські режими, напевно теж керуючись політичною доцільністю. Діючою Конституцією України ст.8, передбачено принцип верховенства права і не передбачено при прийнятті нових законів застосування принципу політичної доцільності. Свого часу в СССР керування подібним принципом політичної доцільності призвело до масових розстрілів, голодоморів, створенню концтаборів, тощо. На виборах 2002року я віддав свій голос за учасника виборчого процесу. Який не подолав 4% бар’єру, встановленого Верховною радою України. В результаті, мій голос було розподілено між іншими виборчими блоками партіями, за які я не голосував. Це є своєрідною формою фальсифікації виборів, коли кількість депутатських мандатів між виборчими блоками партіями не відповідає дійсній кількості депутатських мандатів, отриманих ними на виборах. Верховною радою створюється прецендент для узурпації влади однією політичною силою партією чи блоком, яка у разі успіху, набравши 2 депутатських мандатів на виборах до Верховної ради України, чи по принципу парламентської більшості, використовуючи цей же принцип політичної доцільності, буде змінювати ці відсотки в сторону збільшення 10-30-50%-тощо так званого бар’єру. Таким чином створюються умови до монополізації влади однією політичною структурою, а це вже – диктат, диктатура. Прикладів з подібними режимами – дуже багато: найкричущі – Німеччина 30-х років, чи СССР протягом всього свого існування, коли була створена однопартійна система “керуючої і спрямовуючої”, що в кінцевому результаті привело до багатомільйонних жертв в інтересах політичної доцільності цих режимів. Враховуючи вище викладене, керуючись ст. 3, 8, 21, 22, 38 та ст..124 Конституції України, В И М А Г А Ю : - визнати дії Верховної ради України шляхом прийняття нею недосконалого Закону України “Про вибори до Верховної ради України” як порушення мого права на вільні вибори у формі встановлення так званого відсоткового обмеження бар’єру для проходження у парламент учасників виборчого процесу блоків і партій на виборах до Верховної ради України 2002 року в частині за пропорційною системою, в результаті чого мій голос було відібрано на користь однієї з виборчих партій блоків, що здолали цю відсоткову межу, як такими, що грубо суперечать ст.. 3, 8, 21, 22, 38 Конституції України і порушують мої громадянські права. До позовної заяви додаю квитанцію про сплачення державного мита.
|
