 | ||||||
| ||||||
 | ||||||
 | ||||||
 Українська баннерна мережа | ||||||
|
<< назад
Заява УНА-УНСО з приводу подій біля острова ТузлаСлідом за поляками москалі дають нам можливість стати нацією. Загатимо трупами москалів Керченську протоку та возз‘єднаємо Кубань з Україною. Події біля українського острова Тузла не залишили нікого осторонь цієї проблеми. Аналітика з цього питання ще попереду. Зараз же згадаємо минуле... Севастополь «ахнул»? На здоров’я! Враховуючи те, що на південь України останнім часом обрушилась шалена антиукраїнська пропаганда, активізували свою діяльність фінансовані ззовні антидержавні сепаратистські рухи, такі, як «Новоросія», РДК та інші, місійний відділ УАПЦ та УНА вирішили провести в містах Одеси, Херсоні і Севастополі ряд релігійних і культурних заходів з метою підняття в цих місцях українського духу. Планувалося проведення хресних ходів і молебнів по загиблих українцях. Для охорони священиків і хору були змобілізовані загони УНСО з Києва, Львова, Рівного, Тернополя, Вінниці, Черкас, Полтави, Одеси та інших міст. Здавалося, такі вкрай необхідні заходи повинні були схвально зустрінуті представниками українських політичних кіл. В той час, як представники МВС толерантно просили бути обережними і виваженими під час паломництва, деякі керівники НРУ вчинили брутальний тиск на представників УАПЦ. Зокрема пан Поровський, перевершивши всі межі пристойності, увірвався з двома «товаришами» до помешкання єпископа Володимира Романюка і погрозами лайками намагався відмовити його від поїздки. Був вчинений тиск і на більш високе начальство УАПЦ. В результаті Володимир Романюк змушений був відмовитись від поїздки. Незважаючи на це, патріотично налаштовані священики УАПЦ прийняли рішення їхати на південь. Сама поїздка викликали великий ажіотаж і відразу ж потрапила в коло уваги представників МВС. Проводжати потяг із священиками і представниками УНСО прийшли заступник начальника південно-західної залізниці вищі офіцерські чини міліції. На всіх станціях зупинки потягу біля штабного вагону вишикувались посилені наряди міліції. В тому ж вагоні їхали офіцери лінійної міліції, до яких почергово приєднувались місцеві міліціонери. ОДЕСА Як було узгоджено заздалегідь, потяг мав прибути на центральний вокзал Одеси. Однак, його було подано на станцію «Куяльник», що знаходиться на відстані 24 км від центру. Рейсові автобуси, на яких пропонувалось доїхати до центру, розвернулись і порожняком від’їхали невідомо куди. Лише після того, як бійцями УНСО була перекрита дорога, місцева влада подала 3 автобуси. Після прибуття до Одеси, на Привокзальній площі був проведений урочистий молебен. Потім колона хресним ходом вирушила на Дерибасівську. Там був проведений ще один молебен по загиблих воїнах УНР і мітинг на вулиці Дерибасівській. ХЕРСОН Вранці потяг прибув до Херсону. Відбувся хресний хід від вокзалу до центру міста, де був проведений урочистий молебен і мітинг «Київ проти Москва». З Херсона була відправлена телеграма Касатонову: «Виїжджаємо, Будемо 1 березня. Цілуємо. Твоя УНСО». КРИМ - ВЕРХНЬОСАДОВЕ -
СЕВАСТОПОЛЬ. За попередньою інформацією, адмірал Касатонов, посилаючись на те, що Севастополь – закрите місто, обіцяв не пропустити потяг до міста. За декілька днів до поїздки за допомогою місцевих засобів масової інформації весь Крим в і особливо Севастополь облетіли чутки, що їдуть «екстремісти і бандерівці». Питання про цей потяг було підняте навіть на сесії Верховної Ради Криму. Мер міста Севастополя Іван Єрмаков терміново покинув засідання сесії і поїхав «вияснити обставини». О 7 год. 10 хв. Потяг прибув до станції Верхньосадове. Матроський патруль попросив пред’явити перепустку в «закриту зону». Оскільки пасажири потягу думали, що територія Севастополя входить до складу їхньої держави, перепусток вони не мали. Виникли певні незручності, які були вирішені шляхом перекриття залізничної колії членами УНСО. Оскільки місцева влада ніяк не могла вирішити, що робити, це блокування тривало 3 години. На їх протязі відбувся молебен і концерт хору «Гомін» для тих пасажирів електрички, що через неповоротність місцевої влади не могли потрапити до Севастопольського базару. Врешті-решт місцева влада прийняла рішення пустити потяг до Севастополя, і обіцянки адмірала Каса тонова не пустити «бандеровцев» «в город русских моряков» залишились лише обіцянками. Посилаючись на те, що станція Севастополь, через порушення графіку руху, прийняти потяг не може, його було подано на станцію Інкерман. Як було домовлено з місцевою владою, молебен мав бути проведений в центрі міста біля каплиці, де зараз знаходиться музей МВФ. Від Інкерману до Графського причалу, що знаходиться в центрі міста, священиків і членів УНСО перекинули двома катерами. Центр міста зустрів паломників мертвою тишею і місцевими «гідами» у міліцейській формі, що, вишикувавшись живим ланцюгом, вказували простір, по якому можна рухатись колоні. Як стало відомо, центр міста був блокований в радіусі 1км військами і міліцією, щоб не пропустити про українські налаштованих громадян Севастополя. Натомість, крізь кордони міліції були пропущені декілька членів місцевого РДК з триколірними прапорами і три десятки їх прихильників, що намагались зірвати молебен і мітинг свистом, криком і піснею «Севастополь – город русских моряков» . Однак, ці провокаційні дії не привернули уваги трьохсот організованих бійців УНСО і все пройшло без ексцесів. Чіткою колонною повернувшись до пристані, всі повантажились на катери. Під час посадки зі щогли катера зник червоний прапор неіснуючого СРСР, розірваний членами УНСО і кинутий ними в обличчя вороже налаштованих представників РДК, які скупчилися на причалі. Натомість на щоглі був піднятий державний прапор України. Під час проходження через бухту поряд з кораблями і підводними човнами ми побачили символічну картину – коли катери порівнялись з бойовими кораблями на одному із підводних човнів, на якому вишикувалась вся команда, був піднятий синьо-жовтий державний прапор України. Цей конкретний факт яскраво свідчить про поширення сильних українських настроїв серед кинутих напризволяще «українським» урядом військових моряків Чорноморського флоту. 2 березня потяг благополучно прибув до Києва.
|
