 | ||||||
| ||||||
 | ||||||
 | ||||||
 Українська баннерна мережа | ||||||
|
<< назад
Репліка на
свідчення та виправдання Андрія
Васильовича за Едічку, або
“Нє віноватая я! Он сам прішол!!” Якось у розпал “перебудови”
мені, тоді редактору парламентської (ще Союзу) газети “Голос”, потрапив до рук
примірник видання “Голос Нації”. Мій коректор передивився примірник цієї газети
і жахнувся: “Як же так можна! У газеті з такою назвою та стільки помилок!?”.
Коректор була “буржуазною націоналісткою” зі стажем. Неформальним шляхом реакція
мого коректора дійшла до вух тодішнього редактора цього часопису Андрія Шкіля. А
до мене – його відповідь: “Яка нація, такий у неї й
голос.” Судячи зі свідчень Андрія за
“особистого водія” Едічку, які він розмістив на сайтах pravda.com.ua та una-unso.org, ставлення до своєї нації
(втім, чи до своєї ?) Васильович так і не змінив... Народний обранець
намагається “втерти” нам, що IQ у нього такий самий, як у
його “особистого водія”, коли переповідає історію про свого “попелюшку”.
Уявляєте, підходить до лідера ультра-націоналістичної організації під час
проведення нею силової акції проти антинародного режиму такий собі двометровий
молодик і заявляє: “Ех, прокочу!”. А лідер цієї організації, у якої за спиною
чотири війни та досвід протистояння антинародним режимам України, Білорусії,
Росії, Молдови та Абхазії з Хорватією відповідає: “Ой, прокоти!”. І той -
“прокотив”! Ну забув наш лідер у той
напружений революційний момент, після міжнародного жіночого дня, що вербують не
“провідників” із їх “проводами” (як у кіно), а довгоногих, кремезних
особистих секретарок чи гарненьких, двометрових, ароматизованих фіалками
особистих водіїв (та ще й на “своїй” машині, щоб ніхто не подумав, що
особиста є)... Але тут і вербувати не було потреби. У Едіка ж на лобі все
написано. Тільки читай. Чи у “провідника” повилазило? “Не вірю!” Багато яких неспроможностей носить у собі Андрій
Васильович, але за дурня я його ніколи не мав. Швидше за все він нас у дурні
пошиває... 04.07.2004.
О.К.
|
