 | ||||||
| ||||||
 | ||||||
 | ||||||
 Українська баннерна мережа | ||||||
|
<< назад
Севастополь „ахнул”? На здоров’я!Враховуючи те, що на південь України останнім часом обрушилась шалена антиукраїнська пропаганда, активізували свою діяльність фінансовані ззовні антидержавні сепаратистські рухи, такі, як „ Новоросія”, РДК та інші, місійний відділ УАПЦ та УНА вирішили провести в містах Одеси, Херсоні і Севастополі ряд релігійних і культурних заходів з метою підняття в цих місцях українського духу. Планувалося проведення хресних ходів і молебнів по загиблих українцях. Для охорони священиків і хору були змобілізовані загони УНСО з Києва, Львова, Рівного, Тернополя, Вінниці, Черкас, Полтави, Одеси та інших міст. Здавалося, такі вкрай необхідні заходи повинні були схвально зустрінуті представниками українських політичних кіл. В той час, як представники МВС толерантно просили бути обережними і виваженими під час паломництва, деякі керівники НРУ вчинили брутальний тиск на представників УАПЦ. Зокрема пан Поровський, перевершивши всі межі пристойності, увірвався з двома „товаришами” до помешкання єпископа Володимира Романюка і погрозами лайками намагався відмовити його від поїздки. Був вчинений тиск і на більш високе начальство УАПЦ. В результаті Володимир Романюк змушений був відмовитись від поїздки. Незважаючи на це, декілька патріотично налаштованих священників УАПЦ прийняли рішення їхати на південь. Сама поїздка викликали великий ажіотаж і відразу ж потрапила в коло уваги представників МВС. Проводжати потяг із священниками і представниками УНСО прийшли заступник начальника південно-західної залізниці вищі офіцерські чини міліції. На всіх станціях зупинки потягу біля штабного вагону вишикувались посилені наряди міліції. В тому ж вагоні їхали офіцери лінійної міліції, до яких почергово приєднувались місцеві міліціонери.
ОДЕСА 28
лютого Як було узгоджено заздалегідь, потяг мав прибути на центральний вокзал Одеси. Однак, його було подано на станцію його було подано на станцію Одеса-східна „Куяльник”, що знаходиться на відстані 24 км від центру. Рейсові автобуси, на яких пропонувалось доїхати до центру, розвернулись і порожняком від’їхали невідомо куди. Лише після того, як бійцями УНСО була перекрита дорога, місцева влада подала 3 автобуси. Після прибуття до Одеси, на Привокзальній площі був проведений урочистий молебен. Потім колона хресним ходом вирушила на Дерибасівську. По дорозі командир загону УНСО Д. Корчинський, народний депутат Степан Хмара, Анатолій Лупиніс, а також шість членів УНСО зайшли до місцевої прокуратури. Там була проведена розмова із заступником прокурора Одеси на предмет брутальних обшуків шести членів УНА, численних порушень при цьому прав людини і образи честі і гідності української нації, що мали місце в Одесі декілька днів тому. Потім був проведений ще один молебен по загиблих воїнах УНР і мітинг на Дерибасівській вулиці. ХЕРСОН
29
лютогої 30 лютого вранці потяг прибув до Херсону. Відбувся хресний хід від вокзалу до центру міста, де був проведений урочистий молебен і мітинг „Київ проти Москва”. З Херсона була відправлена телеграма Каса тонову: „Виїжджаємо, Будемо 1 березня. Цілуємо. Твоя УНСО”. КРИМ - ВЕРХНЬОСАДОВЕ- СЕВАСТОПОЛЬ. 1
березня За попередньою інформацією, адмірал Касатонов, посилаючись на те, що Севастополь – закрите місто, обіцяв не пропустити потяг до міста. За декілька днів до поїздки за допомогою місцевих засобів масової інформації весь Крим в і особливо Севастополь облетіли чутки, що їдуть „екстремісти і бандерівці”. Питання про цей потяг було підняте навіть на сесії Верховної Ради Криму. Мер міста Севастополя Іван Єрмаков терміново покинув засідання сесії і поїхав „вияснити обставини”. О 7 год. 10 хв. Потяг прибув до станції Верхньосадове. Матроський патруль попросив пред’явити перепустку в „закриту зону”. Оскільки пасажири потягу думали, що територія Севастополя входить до складу їхньої держави, що територія Севастополя входить до складу їхньої держави, перепусток вони не мали. Виникли певні незручності, які були вирішені шляхом перекриття залізничної колії членами УНСО. Оскільки місцева влада ніяк не могла вирішити, що робити, це блокування тривало 3 години. На їх протязі відбувся молебен і концерт хору „Гомін” для тих пасажирів електрички, що через неповоротність місцевої влади не могли потрапити до Севастопольського базару. Врешті-решт місцева влада прийняла рішення пустити потяг до Севастополя, і обіцянки адмірала Каса тонова не пустити „бандеровцев” „в город русских моряков» залишились лише обіцянками. Посилаючись на те, що станція Севастополь, через порушення графіку руху, прийняти потяг не може, його було подано на станцію Інкерман. Як було домовлено з місцевою владою, молебен мав бути проведений в центрі міста біля каплиці, де зараз знаходиться музей МВФ. Від Інкерману до Графського причалу, що знаходиться в центрі міста, священників і членів УНСО перекинули двома катерами. Центр міста зустрів паломників мертвою тишею і місцевими „гідами” у міліцейській формі, що, вишикувавшись живим ланцюгом, вказували простір, по якому можна рухатись колоні. Як стало відомо, центр міста був
блокований в радіусі 1км військами і міліцією, щоб не пропустити про українські
налаштованих громадян Севастополя. Натомість, крізь кордони міліції були
пропущені декілька членів місцевого РДК з триколірними прапорами і три десятки
їх прихильників, що намагались зірвати молебен і мітинг свистом, криком і піснею
„Севастополь – город русских моряков” . Однак, ці провокативні дії не привернули
уваги трьохсот організованих бійців УНСО і все пройшло без
ексцесів. Чіткою
колонною повернувшись до пристані, всі повантажились на катери. Під час посадки
зі щогли катера зник червоний прапор неіснуючого СРСР, розірваний членами УНСО і
кинутий ними в обличчя ворожее налаштованих представників РДК, які скупчилися на
причалі. Натомість на щоглі був піднятий державний прапор
України. Під час
проходження через бухту поряд з кораблями і підводними човнами ми побачили
символічну картину – коли катери порівнялись з одни із підводних човнів, на
ньому вишикувалась команда і був піднятий синьо-жовний державний прапор України.
Цей конкретний факт яскраво свідчить про поширення сильних українських настроїв серед
кинутих напризволяще «українським» урядом військових моряків Чорноморської
флотілії. На
зворотньому шляху, в Сімферополі, підрозділам УНСО, які чітко вишикувалися на
вокзальному пероні, булла висловлена подяка з боку керіництва УНА, УНС,
УНСО та священників
УАПЦ. 2 березня
потяг благополучно прибув до Києва. ПРЕСС-ЦЕНТР
УНА.
|
