<< назад

У всьому винна Німеччина і німці

 

 

(Адвокат Івана Дем`янюка, др. Ульріх Буш, прочитав цю заяву німецькою мовою від імені обвинуваченого під час судового процесу 13 квітня 2010 року в Мюнхені, Німеччина)

Я особисто вдячний людям, які надають мені допомогу як безнадійно хворій людині, будь то у в`язниці, чи тут, у залі суду. Тому я особливо хочу подякувати медичному персоналу, який полегшує мої болі та страждання і який допомагає мені витримати цей судовий процес, що є для мене мукою. З цього приводу я хочу вказати наступне:

1.      Німеччина винна, що через війну на знищення Радянського Союзу я втратив свій будинок і батьківщину.

2.      Німеччина винна в тому, що я став військовополоненим.

3.      Німеччина винна у створенні таборів для військовополонених, де з метою цілеспрямованого обмеження продовольчих пайків, я та мільйони інших полонених Червоної Армії були засуджені до голодної смерті, і тільки з Божою допомогою я вижив.

4.      Німеччина винна в тому, що змусила мене по-рабськи працювати на німців у таборі для військовополонених.

5.      Німеччина винна, що в цій руйнівній війні 11 мільйонів моїх співвітчизників були вбиті німцями, а мільйони українців, в тому числі моя любляча дружина Віра, викрадені німцями на примусову працю і рабство в Німеччину.

6.      Німеччина винна, що тисячі і сотні тисяч моїх співвітчизників проти своєї волі стали німецькими співробітниками, і за допомогою сили і погроз вбивства примусово вступили до спотворюваних програм геноциду проти євреїв, сінті, циган, слов`ян, українців, поляків і росіян, а сотні тих, які хотіли відмовитися від цього, були за це вбиті німцями; але понад усе, сотні тисяч людей були депортовані в Україну і страчені Сталіном чи навіки замордовані в сибірському ГУЛАГу й вимушено працювали як раби на комуністів.

7.      Німеччина винна, що роками змусила мене жити жалюгідним життям переміщеної особи у таборі для ПО [переміщених осіб] після закінчення війни.

8.      Німеччина винна, що мене насильно депортували до Німеччини навіть після 30 років судового переслідування в Ізраїлі, США та Польщі, і після 10 років ув`язнення, більше 5 з яких я провів у камері смертників в Ізраїлі, мене, на завершення життя, на 90 році, було насильно депортовано до Німеччини.

9.      Німеччина винна, що проти мене було висунуто безпідставне обвинувачення у співучасті вбивств на закінчення свого безсилого життя і наприкінці сил, а це проти права, яке існує 65 років, що є всупереч ЄКПЛ [Європейської конвенції з прав людини].

10. Німеччина винна в тому, що я животію більше 9 місяців у Штадельгаймі, у в`язниці, в ізоляції, поневолений — однак невинний.

11. Німеччина винна в тому, що я, не маючи надії на повернення, назавжди втратив свою другу батьківщину, США.

12. Німеччина винна, що я назавжди втратив сенс життя, сім`ю, щастя, будь-яке майбутнє і надію.

 

 

 

Я відчуваю кожну хвилину, кожну годину, кожен день, кожний тиждень і кожен місяць з 12 травня 2009 року як військовополонений в Німеччині. Я переживаю цей процес як продовження своїх страшних спогадів з німцями, як продовження невимовного заподіяння шкоди, якої мені було завдано німцями. Я знову є повторною невинною жертвою німців. Я відчуваю це як невимовну кривду, що Німеччина за допомогою цього процесу робить з мене в`язня війни, військового злочинця. Я вважаю це нестерпною зарозумілістю Німеччини, що Німеччина зловживає мною, для того щоб відвернути увагу від військових злочинів, скоєних німцями, щоб за них забули, і проти істини стверджували, що справжні злочинці нацистських злочинів є ми, українці, та європейські сусіди нацистської Німеччини.

Я вважаю, що цей процес, який ведеться виключно проти мене, уявного іноземного травніка, є порушенням прав справедливoстi й рівності, котрі мали члени німецької організації СС і незчисленна кількість «німецьких травників». Мені вже доводилося захищати себе від обвинувачення прокурора Мюнхена в Ізраїлі. В Ізраїлі мені приписували причетність до нацистських злочинів у Собіборі. Верховний Суд Ізраїлю з певністю визнав, що це обвинувачення ізраїльської Прокуратури не має доказів, але вирок було схвалено на основі звинувачення Собібору, і тому, беручи це до уваги, я вже піддавався арештам більше ніж 7 з половиною років. Я був ув`язнений в Ізраїлі за ці обвинувачення 7 з половиною років, 5 з них у камері смертників.

Я відчуваю, що це є не сумісним зі справедливістю і гуманністю, адже більше 35 років я змушений захищати себе, як постійно переслідувану жертву Управління Спеціальних Розслідувань у США та кіл поза ним, особливо Всесвітнього єврейського конгресу і Центру Симона Візенталя, які живуть за рахунок голокосту. Тепер, на закінчення свого безсилого життя, вже ведеться 30-й або 40-й судовий розгляд у цій справі і я вже не маю сил боротися. Я безсилий проти цієї судової війни, що ведеться проти мене більше 30 років, яку тепер продовжують німці замість БСР [Бюро спеціальних розслідувань].

Моя улюблена дружина, з якою я одружений більше 50 років, також страждала в Німеччині. Це німці відібрали у неї юність та насильно відправили до Німеччини на роки рабської праці за жорстоких та нелюдських обставин.

Страждання, котрі ми, слов`яни, пережили у зв`язку з цією нищівною війною у Німеччині, не можна описати словами. Те, що Німеччина знову вибрала мене та мою родину своїми жертвами, є для мене незбагненним.

23 квітень 2010 

Іван Дем`янюк