<< назад

Заяви Президента Польщі  стосовно  присвоєння  Степану Бандері звання Героя України у світлі історичної правди

 

Президент Польщі Лєх Качиньський засудив присвоєння звання Героя України провідникові Організації Українських Націоналістів Степану Бандері. Повідомлення про це розміщене на офіційному сайті голови польської держави.

На думку польського лідера, нещодавні дії Президента України підривають процес історичного діалогу і примирення. "Поточні політичні інтереси переважили історичну правду".

Історична правда полягає у тому, що за міжнародними угодами, укладеними в 1918-1920 pp., Західна Україна не визнавалася частиною Польської держави. Польща вважалася тільки тимчасовим військовим окупантом, чиє правове становище регулювалося відповідним міжнародним статусом, затвердженим на Паризькій мирній конференції 25 червня 1919 р. Згідно зі статтею 91 Сен-Жерменського мирного договору, державний суверенітет Східної Галичини належав Антанті, а не Польщі..

Історична правда полягає у тому, що Польща у  вересні 1920 році зрадила  свого союзника, Українську Народну Республіку, та пішла на мирні переговори з комуністичною Москвою.  

Історична правда полягає у тому, що коли 14 березня 1923 р. Рада Послів країн Антанти у Парижі поступилася шантажу польського уряду й узаконила анексію Західної України Польщею, Уряд України виступив із офіційним протестом проти цієї акції.

Історична правда полягає у тому, що Польща, всупереч умовам договору від 14 березня 1923 року щодо надання автономії для Східної Галичини, проводила політику збройної „пацифікації” краю та українського населення на українських етнічних землях. Через це Польща наразилася на збройний опір місцевого населення під проводом Організації Українських Націоналістів.

Історична правда полягає у тому, що Польський уряд намагався проводити політику асиміляції українського православного населення Волині, розміщаючи на її території  військових колоністів  із сім‘ями, своєрідну «п`яту колону» — так званих осадників, роблячи тим самим пришле польське населення заручниками своєї шовіністичної політики. Реакція місцевого українського населення – його боротьба за виживання та захист своєї землі – була виправдана й історично мотивована. Поляки на Волині були таки ми ж окупантами цих земель,  як пізніше німці.

Історична правда полягає у тому, що німці активно використовували польську поліцію на Волині для службі Райху проти українського мирного населення, що не могло не призвести  і призвело до українсько-польської війни.

Історична правда полягає у тому, що Польща, за допомогою комуністичної Москви,  набула значну кількість українських етнічних земель та  робить усе можливе для неповернення українців на їхні історичні споконвічні землі, із яких вони були виселені в ході операції „Вісла”.

Історична правда полягає у тому, що Україна не програвала Польщі Другої Світової Війни, і всі військові успіхи Польщі проти українського мирного населення на Заході України обумовлені підтримкою Польщі комуністичною Москвою.

Історична правда полягає у тому, що у такому тоні польський Президент може дозволити собі говорити хіба що з Німеччиною, величезні простори котрої відійшли до Польщі  після Другої Світової війни внаслідок загарбання цих  земель комуністичною Москвою.

Історична правда полягає у тому, що подібний тон розмови польський Президент дозволяє собі лише тому, що „помаранчеві” хлопи замість ведення рівноправного діалогу із Польщею  зацілували їй усю її польську сраку із надією, що їх пустять у Європи. Не пустили...

Історична правда полягає в тому, що ОУН і Українська Повстанська Армія знищили на сході Другої Речі Посполитої більше 100 тисяч поляків "тільки тому, що вони були поляками" (добре, що хоча б у цьому випадку не говорять за 6 мільйонів...), і які, продовжимо, зі зброєю в руках протистояли українському обеззброєному населенню ще задовго перед німецькою окупацією цих земель.

 

05.02.2010